Лікування ендемічного зобу

Ендемічний зоб (тобто, «характерний для окремого місця») є станом, для якого характерне збільшення розмірів щитовидної залози, пов’язане з хронічним йододефіцитом.

Йод – елемент, необхідний для продукування основних гормонів щитовидки: тироксину і трийодтироніну. Саме вони регулюють швидкість метаболізму, силу енергетичного обміну, а також впливають на розвиток та якість функціонування систем організму.

Ендемічний зоб дуже поширений у районах, що відрізняються низьким рівнем йоду в природі. Але хвороба може розвиватися не в усіх жителів, оскільки існують й інші причини патології:

• спадковість;
• трансформації в генах, які відповідають за синтез гормонів;
• аутоімунна реакція;
• вживання неякісної води (з нітратами та підвищеним вмістом солей);
• дефіцит міді, селену, цинку та ін. мікроелементів, важливих для засвоєння йоду і секреції ТТГ;
• прийом окремих лікарських препаратів;
• хвороби ШКТ, що блокує засвоєння йоду;
• хронічні інфекції, паразитарні інвазії тощо.

Зоб, збільшення залози – це своєрідна компенсація організму браку йоду та посилена продукція гормонів.

Поширені симптоми зобу схожі з іншими хворобами щитовидки:

• швидка втомлюваність та постійна млявість навіть після нічного сну;
• мігрені, погіршення пам’яті;
• болі в серці (поколювання, стискання тощо);
• дискомфорт в шиї (нестача повітря, напади удушення, поява сухого кашлю, утруднене ковтання).

Для останньої стадії характерне розростання залози, яке помітне зовні, як великий набряк горла.

Для розробки індивідуального плану лікування після опитування та збирання анамнезу лікар призначає обстеження.

Як правило, у хворих порушений баланс тиреоїдної групи гормонів, підвищується рівень тиреоглобуліну, а в сечі знижується вміст йоду.

Діагностика зобу передбачає:

• консультацію, огляд і пальпацію щитовидки;
• УЗД лімфовузлів та залози;
• аналіз крові на гормони ТТГ, Т3 і Т4;
• аналіз сечі;
• за необхідності береться біопсія тканин для дослідження клітин.

Особливості лікування зобу визначають відповідно до збільшення залози. При незначній гіперплазії призначають 2-3 курси йодида калію. Ефективна також дієта з продуктами, багатими на йод.

В ускладнених випадках необхідна гормонозамісна терапія препаратом «Левотироксин», який важливо приймати в один і той самий час, щоденно, бажано перед їжею вранці. Дозу визначає лікар і коригує її в процесі лікування.

Остання стадія захворювання лікується лише хірургічно. Щоб уникнути рецидиву хвороби та максимально продовжити ремісію, проводиться замісна гормональна терапія.

Усі методи направлені на лікування зобу застосовуються в комплексі. Крім прийому препаратів, пацієнту має дотримуватися дієти, розпорядку дня, та ін. рекомендацій ендокринолога.

Ефективне запобігання йододефіциту полягає у вживанні йодовмісних продуктів (риби, морської капусти, волоських горіхів, яблук разом із зернами тощо). Також додавайте у готові страви йодовану сіль.

Вагітним жінкам також важливо не допускати у себе йододефіциту, оскільки це впливає на плід і призводить до затримки розвитку дитини (ендемічний кретинізм). Тому профілактичні заходи вживаються протягом виношування дитини, а після її народження та протягом активного розвитку малюк також має отримувати достатню кількість йоду. Це допоможе знизити вірогідність захворювання на зоб.

Отже, якщо ви помітили у себе чи рідних ознаки захворювання, негайно зверніться до ендокринолога медичного центру «Оксфорд Медікал» в Кам’янці-Подільському. Це дозволить визначити ступінь проблеми якомога раніше та швидше почати лікування.